Довідка «АКЦЕНТІВ плюс»:
Юрій Бучко – заступник голови Львівської обласної державної адміністрації. Безпартійний. Освіта – повна вища, закінчив Львівську комерційну академію, спеціальність – правознавство. Займався підприємницькою діяльністю, а також більше 10 років працював юристом у відомих компаніях. З 2020 року є держслужбовцем. Одружений, є батьком двох дітей. Життєве кредо: «Оскільки більшу частину свого часу я присвячую роботі, тому працювати потрібно з натхненням та задоволенням, досягаючи запланованих результатів!»
Цей молодий чоловік після здобуття вищої юридичної освіти за дванадцять років своєї праці встиг отримати досвід роботи і правником, і приватним підприємцем, а також досвід держслужбовця та досяг чималих кар’єрних вершин – уже два роки як Юрій Богданович Бучко є заступником голови Львівської обласної державної адміністрації (ЛОДА), яка з початком війни набула повноважень Львівської обласної військової адміністрації (ЛОВА).
Зрозуміло, що нині частина робочих питань, якими займалася ЛОДА у мирний час, тимчасово відійшла на другий план – в умовах військового стану нині у пріоритеті в Україні передусім активна допомога фронту, а також поселення і забезпечення всім необхідним тимчасово переміщених осіб, які постійно прибувають на Львівщину з територій, де відбуваються військові дії. Окрім того, нині Львівська обласна військова адміністрація ще й допомагає численним релокованим підприємствам, які для продовження своєї діяльності обрали Львівщину. Адже економіка країни навіть у часи війни, особливо в тилу, має справно функціонувати, цим також наближаючи перемогу України. Про роботу Львівської обласної військової адміністрації в умовах війни журнал «АКЦЕНТИ плюс» вирішив ексклюзивно розпитати у Юрія Бучка, заступника голови Львівської обласної військової адміністрації.
– Пане Юрію, Ви за освітою – правник. Чому Ви обрали юриспруденцію справою свого життя?
– Стати юристом вирішив, ще навчаючись у школі. Мені дуже подобалися уроки правознавства. І це попри те, що я змалку захоплювався ще й математикою, брав участь та перемагав у математичних олімпіадах і навіть без іспитів був зарахований на державне навчання у Дрогобицький фізико-математичний ліцей. Втім, я відмовився від цієї можливості і таки вирішив вивчати правознавство. І жодного разу не пошкодував про свій вибір. Мені подобається моя професія юриста.
– Минуло два роки, як Ви працюєте заступником голови Львівської обласної державної адміністрації. Які напрями роботи Ви куруєте у Львівській обласній адміністрації? Чи приносить Вам задоволення робота на цій посаді?
– Нинішня моя робота для мене є цікавою, адже вона є своєрідним продовженням того, чим я займався попередні 10 років у бізнесі – це питання землі, будівництва, доріг, екології. Адже у Львівській обласній державній адміністрації я курую роботу одразу кількох департаментів: капітального та дорожнього будівництва, агропромислового розвитку, екології, управління транспорту. Тобто на нинішній роботі я вирішую практично ті самі питання, що і раніше, але вже за кошти платників податків, що накладає ще більшу відповідальність.
Зізнаюся, якби мені запропонувати займатися питаннями освіти, культури, соціальними питаннями, я б точно не погодився, бо не є спеціалістом у соціальних питаннях. А ось у питаннях будівництва і розвитку регіону маю досвід, тому і погодився очолювати ці напрямки на посаді держслужбовця у Львівській обласній адміністрації.
Можливість побачити результати своєї роботи дуже мотивує. Задоволення своєю працею приходить тоді, коли бачиш успішно втілені у життя ідеї, які нещодавно були лише планами.
Отримую велике моральне задоволення, коли спершу планується укладання нової дороги обласного значення, а через пів року ти бачиш результат і вже сам їдеш цією комфортною дорогою. Або ж коли заплановано ремонт дитячого садочку, а через деякий час ти вже приїздиш на його відкриття. За минулий період у рамках програми «Велике будівництво» на Львівщині було відремонтовано більше 10 шкіл і садочків, почалося відновлення стадіонів, а також було побудовано чимало нових, якісних доріг. І таке будівництво відбувалося практично у кожному районі Львівщини. Лише за минулий рік було відновлено близько 200 кілометрів доріг обласного значення.
– Справді, нові дороги обласного значення на Львівщині вирізняються чудовою якістю – на відміну від доріг навіть у самому центрі Львова. Як вважаєте, чому така різниця?
– Хочу сказати, що у Львівської державної адміністрації і на цей рік також були великі плани щодо побудови нових доріг на Львівщині – в грошовому еквіваленті це близько 2 млрд. гривень. Але, на жаль, війна змінила наші мирні плани та тимчасово призупинила проєкт «Велике будівництво».
Щодо високої якості прокладених на Львівщині нових обласних доріг – це тому, що у нас у договорі з підрядниками завжди передбачена відповідальність за якість робіт, виконаних підрядними організаціями, а також діє кілька ступеневий технічний контроль на всіх стадіях будівництва. Крім того, в тендері будівництва ми передбачаємо, що кожен підрядник має мати власну лабораторію для контролю якості виконаних ним робіт – це важливо, адже тоді підрядник щоразу зобов’язаний проводити лабораторний контроль бетонної суміші, асфальту, а наприкінці ще й лабораторний аналіз готової, виконаної ним роботи. Увесь цей комплекс робіт забезпечує високу якість робіт, адже підрядник передусім сам бачить якість своєї роботи та ще й зобов’язаний регулярно надавати ці дані замовнику. Крім того, всі ці показники перевіряють ще й відповідні державні служби, до обов’язків яких належать ці функції.
– Ви маєте досвід роботи та вирішення питань у бізнесі, а тепер володієте ще й досвідом роботи у держструктурах. На скільки відчутною є різниця в роботі бізнесу та держструктур?
– Різниця полягає у підходах щодо роботи та термінах виконання. У бізнесі всі питання вирішуються та втілюються набагато швидше. А у держструктурах, оскільки мова йде про правильне використання державних коштів, на виконавців покладена значно більша відповідальність, тому процедура узгодження та затвердження рішень департаментами держструктур є значно довшою.
– Для керівника такого рівня, ще й досвідченого юриста, усі процеси, що протікають у державі, мабуть, є більш помітні. Як вважаєте, що потрібно Україні для того, щоб після перемоги стати процвітаючою державою?
– Усе залежить від того, що ми будемо вважати перемогою України. Мабуть, варто питання перемоги розділити на три етапи: спершу потрібно зупинити ворога і укріпити наші позиції, а потім посунути ворога аж до державного кордону з наступним надійним укріпленням цього кордону. Щоб у ворога більш не виникало жодного бажання знову окупувати українські землі.
І для всього цього, як і для наступної відбудови України, нам усім потрібна єдність! Єдність усієї України. Єдність народу і влади. І добре, що під час війни і влада, і українці швидко об’єднали свої зусилля та нині усіляко активно допомагають як фронту, так і особам, тимчасово переміщеним з територій бойових дій. Попри те, що вже минуло більше 100 днів кровопролитної війни, на жаль, війна далі триває та потребує щоразу нових ресурсів, потік біженців також не припиняється – ми щодня спільно займаємося цими питаннями.
Лише у єдності всіх разом ми зможемо перемогти ворога та спільно відбудувати рідну Україну. Після перемоги Україна стане інвестиційно привабливою країною для вкладання зарубіжних інвестицій.
– Ви є безпартійним, але свого часу Ви двічі балотувалися на виборах до Львівської обласної ради. Що спонукало Вас балотуватися?
– Я – безпартійний, але маю успішний менеджерський досвід, а також досвід роботи у виборчих штабах як юрист та як керівник виборчих штабів з 2008 року. Тому, коли мені запропонували балотуватися у депутати, вирішив спробувати. Тим більше, що балотувався я на Самбірщині, звідки я родом, де мене всі знають. Хотів підтримати команду, у складі якої працюю.
– Кожна людина створена для щастя. А яким є Ваше власне трактування поняття щастя?
– Щастя для мене – у простих речах. Це передусім живі та здорові мої діти, рідні та близькі, щаслива сім’я. Займатися роботою, яка тобі подобається і яка приносить реальні результати та користь людям – це також щастя, як і жити під мирним небом на рідній, Богом даній землі.
– Щороку першого червня ми традиційно відзначаємо День захисту дітей – це важлива тема для майбутнього України та кожного з нас. Ви – батько двох дітей. Яким є Ваш особистий рецепт виховання дітей?
– Оскільки у мене двоє синів, то приклад вони однозначно беруть з мене, свого батька. Переконаний, що головним у вихованні дітей є батьківський авторитет. Мої сини розуміють, що зараз вони мають передусім добре навчатися. Водночас я є прихильником дисципліни – мої діти це знають. Коли потрібен виховний момент, мені вистачає лише погляду на сина.
Люблю своїх синів, пишаюся ними. Старший син – школяр – попри свій юний вік захоплюється комп’ютерними науками та навіть уже досяг у цьому певних успіхів. Молодший син ходить у дитячий садок – він ще надто малий, щоб визначитися зі своєю майбутньою професією, але у всьому намагається наслідувати свого старшого брата.
Також мушу зізнатися: враховуючи мій насичений робочий графік, насправді я мало часу проводжу з синами, цим більше займається моя дружина. Нещодавно мій менший син навіть сказав мені таку фразу: «Тату, я ще пам’ятаю, як ти виглядаєш». Що тут скажеш? Звичайно, мені хотілося би значно більше часу та уваги приділяти своїм синам, своїй сім’ї.
– Робота на керівній посаді в обласній адміністрації часто, особливо у час війни, вимагає ненормованого робочого дня. А як Ви відновлюєте свої сили? Що чи хто мотивує Вас?
– Відверто кажучи, так склалося, що я вже дуже давно не був у відпустці – спершу вникав у суть роботи на новій посаді, потім життя додало нових викликів: пандемія коронавірусу, а тепер ще й війна. Тому для відпочинку залишається насправді мало часу. Але мене підтримує моя сім’я – і це мотивує. А ще, повторюся, дуже мотивує те, коли щоразу досягаєш у своїй роботі запланованого результату – і це головне!
– Ви – успішний, доволі заможний чоловік, ще й на керівній посаді. Що для вас є успіх? Яким є Ваш особистий рецепт успіху?
– Для досягнення успіху потрібно займатися тим, що є твоїм покликанням, і при цьому так виконувати свою роботу, щоб отримувати очікуваний результат.
Коли берешся за якусь справу, маєш повністю розуміти весь її процес та виконувати її відповідально – лише такий підхід дає успішний результат.
– У час війни не можливо не говорити про війну. Як на Вас особисто вплинула війна?
– Якщо говорити про роботу, то війна внесла суттєві корективи. Ті завдання, які ще рік назад успішно виконували очолювані мною департаменти Львівської обласної адміністрації, після 24 лютого відійшли на другий план – усі проєкти капітального будівництва та будівництва доріг з початком війни стали тимчасово заморожені. Нині першочерговими стали цілком інші питання – ті, які диктує нам війна: допомога фронту та допомога тимчасово переміщеним особам, допомога бізнесу та підприємствам, релокованим на Львівщину.
Молода команда Львівської обласної військової адміністрації з перших днів війни зуміла об’єднати зусилля та надала гідну відповідь цим викликам сьогодення. Львівщина стала для України надійним тилом, потужним гуманітарним хабом, що взяв на себе місію допомоги і фронту, і тимчасово переміщеним особам. Адже від початку війни на Львівщину масово почали приїжджати десятки тисяч людей, яких потрібно було на вокзалі зустріти, психологічно заспокоїти, знайти, чим їх нагодувати та де поселити хоча б на декілька днів. Після цього хтось з них рушав далі, уже за кордон, а хтось залишався тут, на теренах Львівщини. Окрім того, зауважу, що від початку війни на митних пропускних пунктах Львівщини щоразу також почали збиратися довгі черги з машин та великі натовпи людей – навіть на тих пропускних пунктах, де не передбачені піші переходи. Люди потребували допомоги. Усіма цими питаннями займалася саме Львівська обласна військова адміністрація.
Після 24 лютого дуже швидко всі департаменти ЛОДА (ЛОВА), окрім основної роботи, почали виконувати ще й функції, що стали необхідними у час війни.
Скажімо, департамент транспорту, який до того займався міжміськими перевезеннями, почав займатися перевезеннями людей, які приїжджали з територій, де ведуться військові дії. Департамент капітального будівництва почав займатися доставкою гуманітарної допомоги. А для поселення біженців ми оперативно залучили стадіон «Арена», деякі санаторії, школи, інші локації.
Звичайно, на даний час багато хто з нас займається ще й військовим волонтерством – це надзвичайно важлива справа, потрібна для фронту, для нашої спільної перемоги. Я також особисто вже двічі їздив з гуманітарним вантажем у Слов’янськ, де дислокуються наші львівські військові бригади. Одна справа – зібрати і просто передати гуманітарний вантаж, зовсім інша справа – поїхати туди особисто, передати з рук в руки зібрану допомогу та потиснути руку кожному нашому Герою, підтримати їх бойовий дух, навіть переночувати там. Це додає сил і їм, і нам. Після таких поїздок чимало всього переосмислюєш заново, а бійці розуміють, що ми з ними і що ми робимо тут також важливу роботу: підтримуємо їх, знаходимо та відправляємо їм такі необхідні автомобілі, тепловізори, квадрокоптери, інші необхідні речі.
Усім, хто нині зі зброєю в руках захищає рідну Україну, надзвичайно потрібна наша допомога як військова та гуманітарна, так і наша моральна підтримка.
Ще один напрям роботи Львівської обласної військової адміністрації – налагодження співпраці з іншими країнами. Адже в Польщі, Чехії, Люксембургу, Франції та інших країнах тепер тимчасово живе чимало наших українців. Скажімо, лише у місті Брно живе близько 400 тисяч українців – тому чеська влада завжди готова до діалогу з українською владою. Це все ми робимо для того, щоб допомогти тимчасово переміщеним українцям вирішити з місцевою владою ті питання, які турбують наших людей за кордоном – люди мають знати, що ми їх не забули, не покинули і чекаємо на них в Україні. Разом з тим ми щоразу ще й привозимо гуманітарну допомогу. Багато у цьому питанні нам допомагають саме іноземні друзі з різних країн, які підтримують Україну у цій війні. Великий їм за це уклін та щире спасибі!
– Яким є Ваше бачення розвитку Львівщини після війни?
– Львівщина має вигідне географічне, прикордонне стратегічне розташування – саме тому Львівщина нині поступово стає ще й потужним транспортним, європейським хабом. Адже за нинішніх обставин більша частина іншого кордону України є заблокована ворогом. Окрім того, нині немає в країні безпечного виходу до моря, а також практично майже немає інших, більш безпечних, аніж на Львівщині, ділянок кордону, через які можна було б відправляти нашу продукцію, зокрема зерно на експорт. Єдина перепона – різна ширина колії в Європі та Україні. Тому ми зараз активно закликаємо іноземних партнерів стати інвесторами побудови кількох гілок європейської залізної дороги від кордону і далі територією Львівщини, щоб українці змогли збудувати навколо цих гілок перевантажувальні станції – так звані сухі порти, логістичні хаби, які забезпечать безпечний рух вантажів з Європи в Україну та з України в Європу і далі у світ.
Якщо нам зараз потрібно вивезти з України 7 млн. тон зерна, а Одеса є заблокованою і тому існуюча нині пропускна спроможність є у 10 разів меншою, то така новозбудована на Львівщині транспортна інфраструктура могла б успішно вирішити це питання – це буде вигідно не лише для України, але й для Європи та всього світу. Адже автомобільним транспортом такі великі об’єми, ще й у літню спеку, експортувати за кордон нереально. А збудувавши залізничний транспортний хаб на Львівщині, таким чином світ міг би безпечно отримувати зерно з України, а Львівщина стала б надійним вікном в Європу. Зрештою, ця транспортна інфраструктура, якщо вона буде збудована, допоможе успішно розвиватися Львівщині, як логістичному центру міжнародної торгівлі, навіть після закінчення війни.
Щоб збудувати на Львівщині таку вузьку колію, потрібні чималі капіталовкладення. Втім, для Європи знайти необхідні 300 млн. євро не є складно. А ось для України, коли на війну щодня витрачається чимало коштів, знайти фінансовий ресурс буде вкрай важко. Втім, думаю, Європа згадає про це, коли у них закінчиться запас зерна, а в Україні тим часом за пів року буде свіжий урожай, який ми не матимемо змоги швидко транспортувати. Саме тому я зараз активно займаюся цим питанням. Польща, зокрема Підкарпатське та Любінське воєводства, які межують з Львівщиною, нас у цьому питанні дуже підтримують. Окрім того, ми у Львівській обласній адміністрації нині також ще й вирішуємо питання відновлення курсування колишніх поїздів у братню Польщу з різних містечок Львівщини, як це було колись раніше.
Дивно, чому Україна, декларуючи свій курс руху в Європу, за 30 років своєї Незалежності так і не спромоглася побудувати вузькоколійні колії для прямого зв’язку з Європою.
– Які має плани на майбутнє та про що мріє Юрій Бучко?
– Звичайно, у моїх найближчих планах – продовжувати і надалі працювати у виконавчій гілці органів влади. Бачу себе саме у виконавчій владі тому, що маю відповідний досвід та вважаю себе сумлінним виконавцем, який завжди досягає запланованих результатів.
Щодо мрій – як і всі ми, мрію та вірю в перемогу України! Хочу, щоб якомога швидше настав той омріяний усіма нами день цілковитої перемоги України над нашим споконвічним ворогом – щоб можна було під мирним небом почати знову сміливо будувати плани та успішно їх втілювати, відбудовуючи рідну Україну!
Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович
Фото з особистого архіву Юрія Бучка