Довідка «АКЦЕНТІВ плюс»:
Євген Петруняк – український державний та громадський діяч, політик, народний депутат України, балотувався за списками партії «Слуга народу». У Верховній Раді України є членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, головою підкомітету з питань акцизного податку та питань законодавчого регулювання ринку спирту, алкоголю і тютюну.
Має дві вищих освіти. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство» та Київський національний університет імені Тараса Шевченка, освітня програма: «Публічне управління та адміністрування», спеціалізація «Глобалістика, євроінтеграція та управління національною безпекою». Працював адвокатом та був директором адвокатської компанії ПП «Лекс – К», є членом Ради адвокатів Львівської області. Одружений, виховує двох дітей. Життєве кредо: «Якщо ти хочеш чогось досягти, то працюй, як бджола». Саме ці слова є викарбувані латиницею на їх родинному гербі.
Згідно Конституції України, наша держава є парламентсько-президентською республікою. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Саме тому, напередодні Різдва Христового ми запросили до спілкування ЄВГЕНА ПЕТРУНЯКА – народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. Попросили пана Євгена розповісти про те, на які подарунки сподіватися українцям від Святого Миколая. А якщо серйозно, то хотілося б знати, чого очікувати українським підприємцям у 2023 році, які законодавчі ініціативи під час повномасштабного вторгнення прийняті українським парламентом, а які законопроекти ще опрацьовуються у Верховній Раді. Також чи не найбільше питань в українців – щодо юридичного механізму виплати репарацій країною-агресором після перемоги України.
– Пане Євгене, чим для Вас, юриста за першою освітою, є юриспруденція? Чому обрали для себе саме цей фах?
Як відомо, юриспруденція – це наука про право і державу. Для мене – це не лише фах, свідомо обрана мною професія, але й значна частина мого життя. Професійне становлення, як юриста-практика, відбулася в адвокатурі, якій я присвятив кілька десятків років. Будь-який адвокат – юрист, але не будь-який юрист є адвокатом. Головне завдання адвоката – у будь-який спосіб відстояти права та інтереси клієнта. Тому професія адвоката викликає не лише повагу, а й символізує вищий пілотаж у застосуванні закону та асоціюється з успішністю.
Те, що стану юристом, знав ще з дитинства. У мене не було мрій щодо інших професій. Тому йшов до цієї мети свідомо – закінчив університет, здобув юридичну освіту.
– Що спонукало Вас – успішного адвоката – піти у політику, балотуватися та стати народним депутатом України?
Піти в політику – це був мій свідомий крок. Адже, як юрист, я давно розумів, що зі своїми юридичними знаннями та досвідом я можу бути корисний суспільству у законодавчому органі.
Свого часу я балотувався на виборні посади в органи місцевого самоврядування, зокрема, до Львівської міської ради. Також, крім своєї основної адвокатської діяльності, свого часу я працював помічником народного депутата України, серед моїх клієнтів також було немало політиків, яких я неодноразово консультував щодо різних юридичних питань. Тож, мені давно знайома сфера політики. Моє життя, в тій чи іншій мірі, і раніше було пов’язано з політикою. А як фаховий юрист, який бачив на практиці певні юридичні колізії у законодавстві, розумів, що мій фах і знання можуть стати корисними. Адже народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради України законопроекту, проекту постанови, іншої законодавчої пропозиції.
Бажання щось змінити на краще в країні – ось що мене привело у політику та спонукало балотуватися й отримати мандат народного депутата України.
– З яких міркувань та чому Ви обрали саме партію «Слуга народу»?
Я обрав партію «Слуга народу» завдяки задекларованій цією партією ідеології, яка є ментально близькою мені і яку я розцінюю, як найбільш перспективну. Адже ідеологією партії «Слуга народу» є саме принципи лібертаріанства, тобто побудова «держави-сервісу», коли держава слугує сервісом для громадян і покликана створювати максимально комфортне для своїх громадян життя, а не навпаки. Тому, якщо дотримуватися всіх ідеологічних канонів та постулатів лібертаріанства, то справді можна побудувати прогресивне суспільство.
Також мій вибір був обумовлений тим, що серед ідеологів цієї партійної сили були деякі, давно знайомі мені люди, яких я поважаю і яким довіряю, які є ідеологічно вірні, дотримуються того, що декларують. Тоді я вірив, що з такою командою ми справді можемо чогось добитися та змінити країну на краще.
– Ви є членом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. Розкажіть, будь ласка, над чим працює зараз цей Комітет?
Комітет Верховної Ради України є органом Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.
Предмети відання комітетів Верховної Ради України дев’ятого скликання чітко визначені. Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики має їх досить багато, головні: грошово-кредитна політика; банки та банківська діяльність; валютне регулювання та валютний нагляд; ринок капіталів та інші регульовані ринки; система оподаткування; загальнодержавні податки і збори (мита, плата, інші обов’язкові платежі), місцеві податки та збори, інші доходи бюджетів неподаткового характеру; єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; а також інші нарахування на фонд оплати праці; організація та діяльність податкових і митних органів; податкові пільги; правове регулювання податкового контролю та інші.
Комітет, членом якого я є, надзвичайно потужний – є рекордсменом за кількістю опрацьованих законодавчих ініціатив. Після повномасштабного вторгнення робота нашого Комітету, сфокусована, передусім, на наповнення держбюджету в умовах війни. Тому переважно всі наші ініціативи є спрямовані на збереження та виживання українського бізнесу в умовах війни та, як наслідок, на вчасне наповнення бюджету і підтримку економіки України. Ми переконані, що працювати і сплачувати податки та наповнювати бюджет мають всі дієздатні особи, хто має роботу та не перебуває на фронті, адже, особливо в сьогоднішніх умовах, податки – це зброя! Щоб поставити економіку на військові рейки, шукаємо необхідні для цього шляхи та, водночас, шукаємо компроміси з бізнесом. Розумію, можливо, не всі наші рішення знаходять підтримку у бізнесу, але у своїй роботі ми відштовхуємося лише від того, що економіка навіть у час війни має функціонувати, підприємства та підприємці мають працювати та сплачувати податки. Адже нині важливим є не лише військовий фронт, а й економічний фронт України.
Удари рашистів по інфраструктурі України мають на меті не лише посіяти хаос серед населення, але й зруйнувати економіку України, створивши умови, за яких українські підприємці та кращі фахівці будуть змушені залишати Україну.
Ми усі маємо розуміти, що саме підприємства та підприємці наповнюють державний бюджет, з якого потім виплачуються пенсії пенсіонерам, а також – зарплати лікарям, вчителям та іншим бюджетникам. Саме тому Комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики завжди намагається досягти розумного консенсусу між потребами бізнесу та наповненням держбюджету.
– На Вашу думку, які найбільш вагомі та важливі закони для підприємців було прийнято Верховною Радою України 9-го скликання, зокрема, у воєнний період після 24 лютого?
Після повномасштабного вторгнення росії та наступного тимчасового переміщення українців за кордон виникли окремі юридичні питання щодо діяльності підприємців, які тривалий час проживають поза межами України, але мають зареєстрований в Україні бізнес. Зараз ми намагаємося вирішити ці непрості питання.
Водночас найбільш вагомим, своєчасним та вигідним для підприємців є введення в Україні під час війни нової моделі спрощеного оподаткування. Фізичні та юридичні особи, які мають бажання скористатися нинішнім механізмом спрощеного, 2%-ого оподаткування, подають відповідну заяву та переходять у час війни на цю вигідну, спрощену систему оподаткування, сплачуючи лише 2% податку з доходу.
Згідно даних ДФС, за період квітень-жовтень 2022 року кількість платників єдиного податку 3-ої групи з новою ставкою оподаткування 2% становила 302 966 осіб, з їх обсягом доходу 446 492 млн грн. та сплатою 2%-го податку на суму 8 411 млн грн із запланованих 8 924 млн грн.
Тож наші сподівання щодо успіху цієї законодавчої ініціативи здійснилися – дана законодавча ініціатива вдало реалізовується на практиці.
– Знаю, що у час війни Ви неодноразово разом з колегами долучалися до волонтерських ініціатив. Розкажіть про цей напрямок діяльності.
З цього приводу завжди пригадую слова покійного Андрія Скрябіна про те, що «благодійність закінчується там, де починаються камери». Я дотримуюся такої ж думки. Хоча, безумовно, як і інші українці, активно займаюся волонтерською діяльністю та намагаюся підтримати своєю працею ЗСУ та всіх тих, хто зі зброєю в руках нині боронить нашу неньку-Україну. Разом із друзями допомагаємо армії ще з 2014 року, але нині робимо це набагато активніше і потужніше.
Також наша команда неодноразово надавала допомогу потребуючим, які зазнали прямої агресії з боку окупантів. Зокрема, ми активно забезпечували продуктами харчування райони, які найбільш постраждали від вторгнення – це Ірпінь, Буча, інші райони Київщини, а також постраждалі райони Чернігівщини. Навіть тоді, коли доставка автомобільним транспортом у ці райони була неможливою, ми продовжували передавати допомогу потребуючим залізницею. Неодноразово відправляли на фронт автомобілі, тепловізори, спальники, тактичні засоби ведення бою та необхідні медичні засоби, а ще продукти харчування. Втім, наша група не афішує цієї діяльності. Тому що ми переконані, що благодійні справи потрібно робити постійно і без жодного піару.
А ще, практично з перших днів повномасштабного вторгнення, ми разом з митницею забезпечували безперебійний проїзд гуманітарної допомоги через митні пункти пропуску, адже від Верховної Ради я був призначений відповідальним за логістику вантажів гуманітарної допомоги, яку надавали Україні наші закордонні партнери. Тож я бачив, як у час війни українці вміють швидко згуртуватися – і митники, і прикордонники, попри шалені тоді черги на кордоні, дуже фахово і відповідально ставилися до гуманітарних вантажів, забезпечуючи їх пропуск на територію України поза чергою. За час війни я неодноразово був свідком різних ситуацій, тому твердо переконаний, що український народ неможливо здолати. Саме тому перемога, однозначно, буде за Україною!
Українці – неймовірний народ, здатний у час небезпеки згуртуватися та стати єдиним, сильним кулаком. Українці не раз це довели на практиці – і на Майдані, і нині доводять це своєю єдністю та добрими справами.
– Усі ми переконані у перемозі України над рашистами. Втім, після цього перед нами постане новий виклик – нам усім разом доведеться заново відновлювати знищену ворогом інфраструктуру України та заново розвивати економіку. Якою є Ваша думка – думка адвоката – чи варто українцям сподіватися на отримання репарацій від росії? Який для цього має бути юридичний механізм?
Україна зазнала катастрофічних збитків від повномасштабного вторгнення рф. На початку вересня Кабінет міністрів України, Європейська комісія та Світовий банк у спільному звіті оцінювали їх у 350 млрд доларів.
Репарації – це компенсаційна виплата держави-агресора за шкоду, завдану агресією проти іншої держави. Встановлюється мирним договором по завершенню війни або іншими міжнародними актами. Обсяг і характер репарацій мають визначатися відповідно до завданого матеріального збитку.
Простіше кажучи, репарації – виплати рф на користь України можливі після закінчення війни. Необхідними умовами для виплати репарацій, як на мене, є Акт про капітуляцію росії або мирний договір з необхідними умовами.
На сьогоднішній день стягнення репарацій є вкрай складним, оскільки відсутні юридичні механізми для цього, а також не регламентовані технічні процедури такого стягнення. Відповідальність за сплату репарацій нестиме держава-агресор і весь російський народ, а не окремо взяті особи, отже, для примусового звернення стягнення на російські активи в інших країнах необхідна наявність відповідної юридичної бази в цих країнах, або у міжнародному законодавстві, якої поки не існує. Перший крок в цьому напрямку здійснила Канада, парламент якої у червні цього року ухвалив закон про конфіскацію активів держави-агресора. Проте цей закон є більше декларативним актом, оскільки не містить чітких умов і правил такої процедури.
Україна запропонувала союзникам конфіскувати російські активи, заморожені за кордоном на початку війни. Загальна сума російських резервів, які були заморожені в банках різних країн, сягає понад 300 млрд доларів США. Ці кошти мають бути спрямовані на відбудову України.
Нещодавно, у листопаді, Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, згідно з якою росія повинна понести відповідальність за наслідки своїх дій, включно з виплатою репарацій. Зрозуміло, що рф докладе максимум зусиль, щоб завадити Заходу вилучати міжнародні російські активи для виплати репарацій. Але з нами – увесь цивілізований світ. І вірю, що зло врешті буде покаране, в тому числі й фінансово.
Нам – усьому цивілізованому світу – належить докласти максимум зусиль для напрацювання і впровадження дієвого механізму стягнення з росії репарації на користь України.
Репарації, які росії доведеться заплатити за скоєне, – це сучасна міжнародно-правова реальність. І від неї не втечеш…
Впевнений, що держави-члени ООН у співпраці з Україною створять міжнародний реєстр для реєстрації доказів і позовів проти Росії. Механізм точно буде створений і вірю, що він буде дієвим.
На мою думку, для вирішення питання виплати репарацій росією потрібно створити Міжнародний трибунал з двома палатами: першу – з кримінальних питань, яка буде займатися військовими злочинами країни-агресора; та другу – з цивільно-правових питань, яка буде займатися рішеннями щодо виплати репарацій країною-агресором.
Втім, створення такого Міжнародного трибуналу та формування судових справ і їх розгляд – це доволі тривалий процес. Невідомо, скільки часу він займе. Попри те, Україну потрібно буде відбудовувати нам швидкими темпами.
– Україна багата своїми надрами та має родючі землі, повноводні ріки, ліси та гори, а також має вихід до моря. А ще це країна мужніх, нескорених та працьовитих людей. На Вашу думку, що насамперед потрібно Україні, щоб стати процвітаючою країною?
Звичайно, передусім нам потрібно перемогти ворога та повністю прогнати рашистів з нашої рідної української землі. А тоді маємо засукати рукава та всім разом взятися за відбудову України – наполегливо працювати, як невтомні бджілки.
Також хочу зазначити, що нині Україна стала світовим трендом та країною, якій інші країни хочуть допомогти та усіляко допомагають.
Втім, для ще більших інвестицій передусім потрібно створити прозорий інвестиційний клімат, щоб країни-донори та окремі інвестори були впевнені, що інвестуючи в Україну, вони матимуть гарантії того, що їх інвестиції захищені нашою державою і будуть використані за призначенням. При цьому, інвестори мають завжди мати змогу це перевірити. Тож маємо гарантувати інвестору прозорість державної політики – для цього має бути прийнятий пакет законодавчих ініціатив, які би передбачали певні пільги для інвесторів, та які будуть незмінні упродовж тривалого часу і незалежні від влади.
Також не менш важливим завданням нашої держави після перемоги України є повернення назад в Україну всіх тих фахівців та підприємців, які під час війни тимчасово залишили країну, рятуючись від війни. Тому що наші люди – це той основний, найбільш важливий ресурс України!
– Про що нині мріє народний депутат Євген Петруняк?
Звичайно, як і всі українці, я переконаний у перемозі України над загарбником, але мрію, щоб ця перемога відбулася якомога швидше. Мрію, щоб всі захисники України повернулися у свої домівки, живі і неушкоджені.
Також мрію, щоб з часом всі ми жили у вільній, процвітаючій європейській Україні!
І вже точно знаю, що ми – українці – вистоїмо і переможемо, бо ми є мужнім народом з неймовірною силою волі. А ще ми є народом, який відстоює свою рідну землю. Українці вистояли на Майдані – українці переможуть і у цій війні! Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович
Фото з особистого архіву Євгена Петруняка