Ігор Кузьмак – відомий у Львові архітектор та інженер, лідер громадської платформи «Львів і майбутнє» – цього року оголосив про свої наміри кандидувати на посаду міського голови Львова. Його офіційно підтримала політична партія «Народний Рух України», а також понад 20 громадських організацій та фахових товариств, у тому числі Національна спілка архітекторів України. Журнал «АКЦЕНТИ плюс» вирішив поспілкуватися з Ігорем Кузьмаком, аби дізнатися про його погляди стосовно важливих для Львова питань.
Довідка «АКЦЕНТІВ плюс»:
Ігор Кузьмак народився та виріс у Львові, на території старовинного району Знесіння (історики вважають, що саме тут було поселення, на базі якого Данило Галицький збудував Львів). Навчався у школі №8. Здобув дві вищі освіти – архітектурну в НУ «Львівська політехніка» та землевпорядну в Академії управління при Президентові України. Ігор Кузьмак відомий у Львові, перш за все, як архітектор, інженер та землевпорядник. У 90-их був архітектором міста Винники, згодом очолював департамент земельних ресурсів ЛМР, у складі групи фахівців працював над генеральним планом Львова. Є одним з авторів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У 2006-му році заснував та очолив архітектурну компанію «Укрдизайнгруп». Був керівником авторських груп таких об’єктів, як стадіон «Арена-Львів», парк імені Папи Римського Івана-Павла ІІ на Сихові, проєкт реконструкції площі Святого Юра зі встановленням монументу Митрополиту Андрею Шептицькому, а також багатьох інших чудових споруд. Хобі – малювання, музика, книги, риболовля, походи в гори. Ігор Кузьмак – талановитий, знаний художник. Його роботи виставлялися у галереях Хорватії, Італії та інших країн, мав багато виставок в Україні.
– Пане Ігорю, будь ласка, кілька слів про Ваші політичні погляди. Якої ідеології Ви дотримуєтеся?
– Безумовно, існують базові речі, які є важливими для мене та спільними для абсолютної більшості львів’ян. Це неухильне дотримання суверенітету та територіальної цілісності України. Це фундаментальні права громадян – недоторканність людського життя, право на власність та на свободу думки, совісті і релігії. Це український зміст нашої держави та нашого міста!
Якщо говорити класичними визначеннями, то особисто я – швидше консерватор у питаннях суспільних цінностей та ліберал – в плані економічному. І поза всяким сумнівом, я рішуче підтримую тезу про необхідність всеохопного оновлення нашого міста та нашої держави.
Україні та Львову передусім необхідні оновлення управлінської сфери, перезавантаження політичних еліт, модернізація інфраструктури та інвестиції у сучасні технології виробництва, послуг та сервісів.
– Чому саме Народний Рух України?
– Тому що це союз гідних з гідними. Моя команда, створена на основі громадської платформи «Львів і майбутнє», – безумовно, це фахові та гідні люди, які показали себе чудовими фахівцями та принциповими громадянами. Народний Рух України, як політична партія, самим фактом свого існування слугує прикладом політичної принциповості. Переживши велетенську кількість вождистських рухів, олігархічних партій, технічних політичних проектів, і так далі, Народний Рух продовжує свою діяльність та зберігає принциповість у своїх поглядах. Зрештою, саме ця політична сила стояла біля витоків української незалежності. Відтак, коли ми говоримо про цінності Руху, ми говоримо про демократію, сталий суспільний розвиток, український характер української держави та інші позиції, які є загальноприйнятими, довкола яких існує консенсус у суспільстві. Відтак, це передусім об’єднання на підставі спільних цінностей.
– Комфортне життя мешканців міста – також одна з необхідних цінностей громади. Як зробити Львів комфортним для його мешканців? Чи реально створити ідеальний генплан міста?
– Питання генплану настільки складне, що боюсь, його поверховий аналіз зайняв би всі сторінки вашого журналу. Та якщо коротко, факт в тому, що генеральний план міста повинен відповідати передусім одній простій істині – порядок краще хаосу.
Упорядкованість завжди є кращою за безлад, тому я передусім за впорядковане місто та його системний розвиток.
На жаль, у Львові маємо факт системності лише у порушенні чинного генерального плану – за останні два з половиною роки львівський виконком видав понад сотню дозволів на будівництво житла, які суперечать чинному генплану Львова. Відтак, відповідаючи на ваше питання – як зробити Львів комфортним, вважаю, що для цього треба, аби впорядкуванням міста займалися, перш за все, фахівці, а не політики.
– Як вважаєте, чи можна побороти у Львові транспортний колапс?
– Під цим терміном я розумію дві проблеми – затори та стан громадського транспорту. Загалом транспортна проблема – одна з головних у Львові. Адже транспорт впливає на екологію та якість життя у Львові. Існуючий транспортний колапс впливає також на здоров’я наше та наших рідних, зокрема, на психічне здоров’я. Втім, за останні 15 років у Львові не збудовано жодної нової вулиці, передбаченої генпланом нашого міста. Власне, це вулиці, які мали б розвантажити рух на багатьох проблемних ділянках.
Водночас з’явилося багато новобудов, споруджених з грубим порушенням генплану Львова. Деякі з новобудов споруджені саме на тих ділянках, де мали б бути нові транспортні розв’язки. Конкретний приклад – торговий центр «Епіцентр» на Богдана Хмельницького, коли під парковку пішла територія запланованої транспортної розв’язки. Звичайно, «Епіцентр» – це добре і парковка там потрібна, але це слід робити на відведеному для цього місці. Наслідки таких рішень зараз відчувають усі водії та пасажири громадського транспорту, що проїжджають у тому районі. Щодо парковок – не важко помітити, з реалізацію планів створення достатньої кількості паркомісць ситуація теж не рухається з мертвої точки.
А тепер про громадський транспорт. За останні роки місто закупило чимало нових автобусів та тролейбусів, залучаючи кредитні кошти, які треба буде згодом віддавати з міського бюджету, тобто з наших податків. Втім, у результаті – майже третина цих автобусів стоїть на базі, тому що немає водіїв. А ті автобуси, які їздять, ламаються, тому що немає жодних нормальних умов для їх якісного технічного обслуговування. Можливо, було б логічніше спершу створити нормальні умови праці для водіїв та належні умови для техобслуговування транспорту? Думаю, варто спершу підняти зарплату працівникам та закрити кадровий голод, а вже потім купувати новий транспорт, щоб він даремно не простоював.
– На жаль, сумна ситуація у Львові не лише з громадським, але й з усім іншим транспортом. Як з неї вийти?
– По-перше, необхідно почати втілювати проєкти об’їзних доріг, які мають розвантажити місто. По-друге, варто суворо дотримуватися норм генплану, аби на місці запроектованого парку, школи чи нової вулиці не виросла чергова житлова висотка. По-третє, треба навести лад у комунальних транспортних підприємствах, які за кредитні гроші купують нові автобуси та тролейбуси, але не мають коштів аби їх утримувати та платити гідну зарплату своїм працівникам.
Елементарне впорядкування громадського транспорту та дотримання генплану, який розробляли профільні фахівці, відомі в Україні та за кордоном, – уже одне це дозволить суттєво покращити комфорт львів’ян та створити нормальну, цивілізовану систему пересування у Львові.
Це те, що я планую втілити у нашому місті, як і багато інших якісних технічних рішень, таких необхідних сучасному Львову.
– Багатьох турбує масова і хаотична забудова Львова. Чи є вихід з цієї ситуації?
– Вкотре наголошую, що переповнені школи та садочки, де намагаються організовувати навчання у дві зміни, – це наслідок порушення генплану. Масова забудова без нормальної інфраструктури та переущільнення Львова – це наслідок порушення генплану.
Наша команда має конкретну пропозицію для врегулювання містобудівного хаосу. Вона передбачає санкції для забудовників у випадку порушення проєкту забудови та відходу від взятих на себе зобов’язань. Втім, очевидно, аби впорядкувати будівельну сферу Львова, слід упорядкувати, перш за все, міське управління. Аби забудовник та місто діяли відповідно до генплану та вирішували будь-які питання публічно перед громадою міста, без кулуарних домовленостей.
– Вас часто можна побачити у соборі Святого Юра чи поряд на площі. Чому площа Святого Юра така символічна для вас?
– Ця площа – прадавній центр українського життя у Львові, навіть в часи бездержавності нашої нації, коли українці були у Львові меншістю, ще й були тоді переслідувані владою. Історія демонструє нам, що в цей важкий період саме церква виступила тією інституцією, яка представляла та відстоювала інтереси українців. То ж собор Святого Юра на певний час був, і це без перебільшення, центром українства всієї Галичини. Маю особисті почуття до цього місця, яке в своїх віршах оспівав наш великий поет Богдан-Ігор Антонич.
Я щасливий, що мав честь розробити проєкт реконструкції площі Святого Юра з встановленням монументу великому Митрополиту Андрею Шептицькому.
Тоді, п’ять років тому, з незрозумілих для мене причин виникла ціла низка протестів проти цієї реконструкції, для сприяння яким використовувалося вкидання в інформаційний простір відвертої та цинічної брехні. Зокрема, про нібито план вирубати сквер на площі Святого Юра, що було відкритою брехнею. Наш проект навпаки мав окремий розділ по додаткових зелених насадженнях на площі. На жаль, через відкрите або приховане втручання окремих сил та, відверто кажучи, дивну та не послідовну позицію міської влади на чолі з мером, завершити реконструкцію відповідно до нашого проєкту так і не вдалося. Проте принципові питання ми змогли відстояти. Перш за все, це перетворення площі на громадський простір та належне вшанування Владики Андрея.
– Розкажіть більше про себе, про Вашу родину, а також про Ваше хобі.
– Я одружений, виховую доньку. Донька навчається на факультеті міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка. Щодо хобі – маю їх достатньо, але, на жаль, не завжди маю достатньо часу, щоб приділити його їм. Люблю ходити горами. Люблю багато читати. Але, мабуть, найбільша розрада для душі – це мистецтво та музика. Свій вільний час намагаюсь приділити написанню картин, адже це те, що заспокоює та надихає. Мав кілька виставок своїх робіт в Україні та за кордоном. До слова, останню станом на сьогодні виставку, яка називається «Дивоцвіти світу», ми провели буквально за кілька днів до оголошення владою карантину. Під час її відкриття мав нагоду представити відвідувачам також вальс свого авторства, який виконав славетний львівський оркестр «INSO-Львів».
Варто сказати також, що головна картина цієї виставки – полотно «Лінія фронту». Цю роботу під час виставки я передав на потреби благодійного фонду «Із янголом на плечі», який навіть у складний для всіх нас період кризи та пандемії продовжує свої проєкти з допомоги багатьом потребуючим, зокрема, дітям з вродженими генетичними захворюваннями. На сторінці фонду в Facebook абсолютно кожен може перевірити інформацію щодо діяльності цього фонду – ця інформація є повністю у відкритому доступі. І я закликаю кожного по можливості долучатися до таких ініціатив, адже турбота про потребуючих – це одна з тих речей, які є вкрай необхідними та роблять нас людьми.
– Ви щаслива людина?
– Безумовно. Мені подобається те, над чим я працюю, а також мені подобаються ті люди, з ким я працюю. Я маю чудову родину. Маю мрії та плани.
– Тобто, якби ви мали змогу прожити життя заново, Ви не стали б нічого змінювати?
– Ну чому ж? Якби так сталося, що можна було б повернути час назад, то як підприємець, я би мабуть уникав співпраці з органами влади, як місцевої, так і центральної, які так люблять не платити за послуги, що їм надали. Для розуміння: борг держави перед нашою компанією лише по одному об’єкту сягає близько 8 мільйонів гривень! З часу закінчення проекту минуло вже понад 8 років. Втім, навіть попри рішення суду, який ми виграли, ситуація так і не вирішилася. Раджу мати це на увазі всім, хто хоче чесно та прозоро працювати з державними органами влади, як проєктант, підрядник, виконавець робіт тощо.
– Ви – успішний, талановитий архітектор і художник. Де черпаєте натхнення для своєї творчості?
– Як на мене, універсальної поради для натхнення не існує. Особисто я знаходжу найбільше сюжетів для живопису в горах. А якщо говорити про архітектуру та містобудування, звісно, на цю роботу мене надихає рідний Львів. Це місто, де я народився та прожив усе життя, яке кохаю і в якому кохаюся всією душею.
– Яким Ви бачите Львів на найближчі 10-15 років?
– Я не футуролог, тому не беруся робити таких прогнозів. Можу лише сказати, що наше майбутнє передусім, так чи інакше, в наших власних руках. Є різні варіанти розвитку міста, є різні підходи до побудови майбутнього Львова. Відтак, на розсуд громаді їх представляють різні політичні команди.
Остаточне рішення – за львів’янами. Головне – маємо усвідомити, що саме від нашого рішення залежатиме майбутнє Львова! Маємо розуміти свою відповідальність за це рішення.
Розмовляв Євген Домашин
Фото з особистого архіву Ігора Кузьмака