Людина з активною життєвою позицією Віталій КОВТУН: «Якщо докласти зусиль, то неможливе стає можливим!»
Довідка «АКЦЕНТІВ плюс»:
Віталій Ковтун – підприємець, громадський діяч, член Наглядової ради ГО «Західний Інформаційний Фронт», голова ГО «Європейський Освітньо-Культурний Центр». Був у складі ініціативної групи зі створення партії нового взірця «Сила людей», поштовхом до створення якої став Майдан-2013 року, учасником якого був з перших днів. Закінчив Інститут Політичної Освіти. А перед тим Український Католицький Університет, де вивчав філософію та богослов’я, а також закінчив Львівську духовну семінарію УГКЦ. Займається благодійністю. Очолює власний благодійний фонд. Одружений. Разом із дружиною виховує сина-школяра.
Сьогодні гостем журналу «АКЦЕНТИ плюс» став непересічний чоловік з активною життєвою позицією, який не стоїть осторонь суспільних процесів. Віталій Ковтун – надзвичайно цікавий співрозмовник з власною візією щасливого майбутнього України, а ще він активний громадський діяч, благодійник, успішний підприємець та щасливий сім’янин. Сьогодні розмова з Віталієм Ковтуном про важливі речі сьогодення, які формують наше майбутнє.
– Пане Віталію, як Ви розцінюєте нинішнє становище, в якому опинилася Україна? І що потрібно для того, щоб вийти з цього стану?
– Україна зараз знаходиться у стані народження суспільної самореалізації. Втім, вона зараз схожа на в’язня, навколо якого впали мури, але він далі в душі залишився в’язнем певних стереотипів, зокрема звички підкорення. Коли народжується суб’єктність нації (Європа це пройшла ще у ХІХ столітті), носієм цієї суб’єктності є невеликий прошарок суспільства – еліта політична, економічна, культурна, яка і спрямовує свої зусилля для розвитку соціуму. Яка у підсумку і формує розуміння, для чого ми прагнемо цієї свободи, – для реалізації свого творчого потенціалу, щоб знайти своє місце у нинішньому глобальному світі. З цього приводу мені подобаються історії успіху українців, які зуміли стати успішними навіть за межами своєї батьківщини. І це ще одне підтвердження, що якщо докласти зусиль, то навіть неможливе стає можливим, особливо в наш час!
– Тоді що, на Вашу думку, заважає українцям збудувати успішну та незалежну Україну? Яка Ваша відповідь на одвічне питання «що робити»?
– Та ми самі собі заважаємо – своєю невпевненістю, яку лише легітимізуємо. Ми маємо зараз рухатися у зовсім іншій парадигмі, ламати застарілі стереотипи і не приймати ті правила гри, які нам, радянським людям, нав’язували багато років, говорячи, що держава – це велика машина, від якої потрібно чогось очікувати. Натомість маємо сприймати владу як інструмент самореалізації в суспільстві та маємо наблизити владу до суспільства. Це була вимога суспільства – вибори це довели. Звичайно, зробити на цьому шляху потрібно ще чимало – передусім провести та завершити реформи. Тому я покладаю великі надії на нинішнє покоління, перед яким стоять серйозні виклики. Втім, ми усі зараз маємо значно більше можливостей та інструментів. Хоча би взяти соціальні мережі, які вже стали свого роду колективним мозком – ми отримали можливість колективного обмірковування будь-якої інформації, – а це вже потужний інструмент. Тому маємо кожен на своєму місці робити все те, що сприяло би розбудові країни. Але для цього потрібно змінювати передусім нашу ментальність. І я готовий дискутувати та шукати шляхи виходу України з нинішньої ситуації. Я готовий допомагати владі знаходити рішення. Лише переживаю, щоб їх не розбестила їхня одноосібність у владі. Бо немає чудесної уніфікованої таблетки, вживання якої змінило би все. Оце і є відповідь на одвічне питання «що робити»!
Вірю, наше суспільство буде дуже успішним. Просто маємо усвідомити, що ми такі ж люди, як і люди у розвинутих країнах. І за кордоном люди краще живуть лише тому, що вони працювали і наполегливо реалізовували свої цілі, розбудовували свою країну. Українцям це також під силу!
Ми живемо у фантастичний час – за неповні три десятки років ми переживаємо те, що інші народи переживали упродовж століть. Ми переживаємо зараз свого роду активний пубертатний період, коли підліток стрімко росте і потрохи вибудовує свій життєвий план, свою місію. Тому є надія, що незабаром наш народ нарешті стане господарем свого життя, своєї країни, дбайливим, роботящим та відповідальним господарем своєї землі. Поки що до влади прийшли слуги. Але це вже добре! Оскільки є певна надія на зміни!
– Ви – оптиміст. Але що має спонукати людей засукати рукави і взятися всім до спільної праці?
– Людина створена для того, щоб покращувати своє життя та життя оточення, покращувати свою територію. Тому, якщо ми люди розумні, то, маючи такі багаті землі, природу, якої подекуди не мають інші народи, ми повинні облагороджувати цю землю своєю працею, тут працювати, а не піднімати економіку інших країн та виводити кошти в офшори. Нам потрібно поставити собі мету збудувати сильну країну і невпинно прямувати до неї – лише тоді ми досягнемо успіху! Як приклад можна навести досвід арабів, які лише за 50 років у пустелі побудували розкішні, багаті і комфортні міста. А все тому, що вони мали єдність та єдину мету, і при цьому не забували про свою культуру і народні традиції.
– Як вважаєте, чому досі триває війна на сході України?
– Згадую тезу: «Царство, яке поділене само в собі, не встоїть у війні». Маємо стати єдиним народом! Україна має стати єдиною для реалізації своєї свободи. Тож повинні змінювати свій менталітет. Бо радянська влада – ворожа до України і українців – у всьому бачила лише ресурс і готова була загарбати все. Те ж саме відбувається зараз на сході України.
– Як Ви ставитеся до питання зняття мораторію щодо продажу землі в Україні?
– У мене немає однозначної відповіді на це питання. Але, мабуть, землю таки почнуть продавати – хоч це і останній ресурс України. Але до скасування мораторію має бути створено дуже продумане земельне законодавство, щоб не постраждали інтереси українців. Щоб купувати землю мали право лише українці, щоб кінцевим бенефіціаром могли бути також лише українці. І це питання до нас самих – як ми всі поведемося зараз, як ми зможемо впливати на владу та її рішення, наскільки виваженими та мудрими будуть наші дії. Наша земля – фантастично дорогий ресурс, але з ним треба вміти правильно поводитися. Тому держава має діяти в інтересах народу, а не інакше. Але для цього ми маємо навчитися цивілізованих методів впливу на державу та її апарат.
– На Вашу думку, якою має бути влада в Україні?
– Передусім відкритою до народу та справедливою. Але головне, має бути єдність та довіра між державою та суспільством. Бо без довіри неможливо щось збудувати. Так склалося, що у нашому суспільстві склався певний стереотип, що у владу йдуть переважно лише непорядні люди зі злим умислом. Так не має бути. Маємо ламати ці стереотипи і натомість робити владу прозорою. Це відродить довіру у суспільства. Помилка попередніх влад полягає у тому, що через брак інформації, комунікацій, освіти вони переконували нас, що суспільство – це додаток держави, а не навпаки. Але ці вибори показали, що суспільство таки має право голосу. Маємо також нарешті усвідомити той факт, що в основі державотворення є суспільство. І лише суспільство здатне побудувати собі країну. Держава нам її сама не побудує. Тим паче, що Україна зі всіх боків перебуває у конкурентному середовищі, – маємо це усвідомити і самі виборювати своє місце у глобальному світі.
Справедливість влади – це надання всім учасникам суспільного процесу рівних можливостей. Це формування відкритих ринків, здорової конкуренції та ціннісної орієнтованості на успіх, а також розуміння того, що саме ми залишимо у спадок своїм спадкоємцям. У здоровому суспільстві поняття успіху має підтримуватися, а не засуджуватися.
І добре, що в Україні вже є певний молодий прошарок суспільства, який своєю працею досягає успіху, хоча часто він не може стати тим рушійним «локомотивом», бо у суспільстві подекуди ще далі живе постсовкова ідеологія, коли вважалося непристойно бути багатим. Маємо ламати ці стереотипи!
– Що для Вас є головним у житті?
– Саме життя і здатність жити! Бо часто за тими всіма клопотами, планами, цілями ми забуваємо, що маємо просто жити життям вільної людини. У цьому і полягає головне! А ще ми насправді здатні багато чого змінити у цьому житті і ми будемо змінювати!
– Про що мріє Віталій Ковтун?
– Я коли мрію, то мій звиклий мозок одразу переводить мрію у розряд мети і вибудовує план дій. Я не буду озвучувати свої мрії. Їх багато. Але я дуже багато працюю над своїми емоціями. Бо дуже часто саме емоції нас гальмують. Тому варто створити ідеальну емоцію і дозволити емоції розкритися сповна, щоб вона повела у невідомість і щоб ця невідомість стала можливою. Варто дозволити собі бути безпосереднім, природним, спонтанним і на це мати можливість!
– Вас вважають успішною людиною. Яким є Ваш особистий рецепт успіху?
– Я не маю ідеального рецепта успіху. Добра комунікація з людьми, щирість, простота стосунків – усе це передумови для створення проєктів. Я не вважаю себе успішним. Я просто роблю те, що люблю. І не потрібно втікати від себе. Потрібно бачити, чути себе, розуміти. Потрібно вірити у свою спонтанність, адже саме у спонтанності бере свій початок творче начало. А успіх – це, мабуть, інтегральне поняття, це те, що завдає вектор руху!
– Ви – людина, яка часто ламає стереотипи. Ви володієте необхідними знаннями та досвідом в політиці, маєте візію побудови успішної України, але Ви не надто прагнете йти у владу, натомість займаєтеся цілком різними проєктами. Чому?
– Влада для мене потрібна для того, щоб реалізувати певні позитивні зміни у суспільстві, а потім щоб вміти її віддати. Я готовий себе професіоналізувати у політиці, оскільки свого часу отримав неймовірний політичний досвід. І я готовий бути союзником будь-якої влади, яка буде працювати в інтересах продуктивних змін, в інтересах українського народу. Але також я готовий критикувати будь-яку політичну силу, якщо вона буде відходити від цієї стратегії. Втім, політика не є завершеною системою координат.
Змінити суспільство на краще можна за допомогою різних інструментів. Звичайно, за допомогою влади це можна здійснити набагато швидше, бо в її руках є чимало важелів. Але ніщо не заважає мені стимулювати позитивні зміни у суспільстві з будь-якої іншої позиції. Хоч це і не означає, що я принципово відмовляюся від влади.
Одним із ефективних елементів розвитку соціуму є україномовна культура та її динамічний розвиток, а також розвиток мови. Це той фундамент, той клей, який має поєднати суспільство. Свого часу я не був знайомий зі світом шоу-бізнесу. Але якщо я чогось не знаю, не розумію, тоді я прагну цього навчитися. Так, познайомившись з творчістю львівського гурту Lvivdanceclub, я почав підтримувати їх. Але цей мій проект не обмежується продюсуванням лише цього одного гурту. У нас у планах створити у Львові культурно-мистецький простір для виконавців, співаків – з тим, щоб допомагати українським талантам виходити на ринок. Окрім того, для Львова це дуже потрібно, бо це ще й додаткові робочі місця.
Я хочу, щоб Львів, як це є у Києві, також мав свій ринок шоу-бізнесу. Щоб у Львові створювався якісний україномовний продукт, який міг би скласти гідну конкуренцію засиллю російської попси чи англомовному контенту. На щастя, ці теми у суспільстві вже починають обговорюватися.
Але без підтримки культура не може розвиватися. Навіть якщо порівняти ринок української музики (20 млн у. о.) і музичний ринок, скажімо, російський (150-200 млн у. о.), тоді стає все зрозумілим. Ми, українці, маємо вкладати у свою рідну культуру і плекати її, так само як і в освіту, бо це фундамент для розвитку суспільства. Погляньте, імперіалістичні нації для реалізації своїх загарбницьких намірів спершу насаджують свою культуру, потім – свою політику, а потім щоб захистити це все на чужій території, приїжджають їхні танки. Тому нам потрібно не лише здійснити перепис населення, але й створити міцне культурно-освітнє підґрунтя для розвитку держави. Тільки так ми зможемо збудувати успішну незалежну країну.
– Якою Ви бачите Україну майбутнього?
– Я вірю у прекрасне майбутнє України та її народу! Адже Україна має вигідне географічне розташування та чудову, багату природу. І в цьому процесі немає нічого більш важливішого, аніж примирення людини і природи – нині це життєво необхідні питання і для світу, і для України. Втім, людина має бути екологічною у всьому. Для цього наше суспільство має також змінити свої ціннісні орієнтири та орієнтуватися на тих, хто досяг успіху своєю чесною працею. Маємо культивувати в собі позитивне мислення та усвідомлення того, що все залежить від нас самих, відчуття безпеки та сьогоднішнього дня. Поки не змінимо свого мислення, доти не зможемо збудувати успішну державу!
Ціннісними орієнтирами стратегії побудови України майбутнього мають стати: шлях до успіху, екологічність людини та її освіта, яка формує тяглість поколінь. Втім, найбільша конкуренція буде відбуватися зараз передусім у галузі інтелекту людини.
Тому я бачу майбутнє України як прекрасний симбіоз природи і творчості людини. І для цього я готовий працювати, готовий долучатися для створення такої України!
Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович
Фото: Василь та Зоряна Владики