Про активного громадського активіста, який відстоює права громадян
Богдан РАБЕШКО: «Справедливість є. За неї варто боротись!»
Довідка «АКЦЕНТІВ плюс»:
Богдан Рабешко – відомий у Львові підприємець, голова громадської організації «Громадський рух «Європейське місто». Правозахисник та громадський активіст, якому не байдуже майбутнє Львова, який готовий боротися за справедливість та щоразу відстоювати права простих українців.
Освіта – двічі вища. Одружений. Разом з дружиною виховав сина.
Сьогодні гостем журналу «АКЦЕНТИ плюс» став Богдан Рабешко – відомий у Львові громадський активіст, людина з активною життєвою позицією, непримиренний опонент беззаконня та борець за справедливість. Цей чоловік своїми діями неодноразово довів, що свої права варто і можна відстоювати законними методами. Головне, на його думку, знати свої законні права та бути послідовним у їх відстоюванні.
– Пане Богдане, Вас знають у Львові як непримиренного захисника прав мешканців. Ви стверджуєте, а Ваші дії це ще й яскраво підтверджують, що справедливість таки існує, але за неї потрібно боротись. Яким чином Вам це вдається?
Зупинити тих, хто порушує права громадян, може лише спільна громадська активність, а також суспільний розголос.
– Створивши громадську організацію «Громадський рух «Європейське місто», ми обрали своєю місію захист законних прав громадян, відстоювання їх законних інтересів перед державними та іншими структурами, консультування людей та допомога їм. Наша громадська організація «Громадський рух «Європейське місто» займається цим уже шість років. Також ми створили громадську ініціативу «Громадський аудит міста Львова».
– Про Вас кажуть, що Ви завжди відгукуєтеся на прохання про допомогу, стаєте на захист прав мешканців. Пригадайте, будь ласка, як усе розпочиналося?
– А розпочалося усе з того, що жителі вулиці Персенківка звернулися до мене з проханням допомогти з благоустроєм даної вулиці. І нам вдалося домогтися від місцевої влади ремонту цієї вулиці та її освітлення на суму 2,5 млн. гривень. Мешканці просили також допомогти з відновленням монастирського комплексу кармелітів босих разом з костелом Матері Божої Шкаплерної, який знаходився у занедбаному стані на території колишнього автобусного заводу.
Варто сказати, що даний монастирський комплекс кармелітів босих почав функціонувати у Львові ще у 30-х роках минулого століття, але з приходом радянської влади його закрили і передали у власність новозбудованого автобусного заводу – приміщення монастиря були переобладнані під гуртожиток, а сам храм був перетворений у будинок культури ЛАЗу. Після банкрутства автобусного заводу і храм, і монастир перетворилися у занедбані приміщення. Дані пам’ятки архітектури навіть не були внесені до державного реєстру пам’яток. Також з цього приводу нас здивувала позиція колишньої міської влади Львова, яка у 90-их роках прийшовши до влади на хвилі встановлення незалежності України, але так і не спромоглася передати цей храм у комунальну власність громади.
Втім, наші, від імені громадської організації «Громадський рух «Європейське місто», постійні упродовж кількох років звернення у різні державні інстанції, а також звернення до отців Римо-католицької церкви та наполегливе бажання місцевої громади повернути храму його призначення таки увінчалися успіхом. Завдяки докладеним нами зусиллям нині костел Матері Божої Шкаплерної як пам’ятка архітектури знаходиться під охороною держави.
Хочу відзначити, що наша громадська організація минулого року розпочала активні дії також щодо повернення цієї культової споруди громаді Львова, оскільки балансоутримувач – ліквідаційна комісія ЛАЗу – відмовлявся підписувати з управлінням охорони історичного середовища ЛМР охоронний договір, оскільки постала гостра необхідність у протиаварійних роботах. Окрім того, на початку серпня 2019 р. у цій будівлі вночі стався загадковий підпал – пожежа охопила частину другого поверху та дерев’яні перекриття даху. Тільки завдяки небайдужим мешканцям та героїчним діям наших пожежників (на місці пожежі працювало вночі з десяток пожежних машин) вдалось врятувати цей комплекс від повного знищення. Ми знаємо, що в Києві за останні роки схеми підпалів «небажаних» архітектурних пам’яток стали масовими, а от у Львові – архітектурній перлині України – такий випадок стався вперше. На даний час Костел Матері Божої Шкаплерної і монастир кармелітів босих на вулиці Персенківці офіційно передані в оренду за символічну плату Львівській міській раді, яка незабаром розпочне в цих сакральних спорудах відновлювальні реставраційні роботи. Ось так нам вдалося виконати прохання мешканців вулиці Персенківка!
– Також, будь ласка, розкажіть, як Вам вдалося захистити мешканців Львова від незаконних дій облгазу. Знаю, після успішно виграних Вами судових процесів тепер саме до Вас звертаються по допомогу мешканці – навіть ті, які потерпіли від дій ще й інших облгазів.
Вважаю, що комунальні підприємства мають вести прозору діяльність, бути регулярно підзвітні громаді, а їхні тарифи мають бути обгрунтованими.
– Не можна стояти осторонь, коли монополісти на ринку послуг, користуючись своїм привілеєм, намагаються у незаконний спосіб збагатитися за рахунок простих українців. І це не лише питання непрозорих та щоразу зростаючих тарифів, які спричиняють тарифний геноцид. Це також і незаконне встановлення одного загальнобудинкового лічильника газу замість індивідуальних в кожну квартиру. Але деколи буває так, що працівники, скажімо, облгазів висувають до споживачів ще й інші необгрунтовані вимоги. Виявляється, як розповідають мені потерпілі, буває, що деякі працівники облгазів можуть тишком-нишком використовувати різні технічні прийоми щодо лічильників газу (навмисно пошкодити пломбу, здійснити будь-які технічні маніпуляції з вашим приладом обліку, свідомо пропустити міжповірочний інтервал і т. д.), що чітко кваліфікується Кримінальним Кодексом України, як злочини проти власності (шахрайство). Виглядає так, що кожен споживач комунальних послуг – по суті, потенційна жертва. Питання лише в тому, який саме газовий інспектор до вас навідається: людина з високими моральними якостями, безкорислива і справедлива, чи аморальна, яку ніщо не зупинить на шляху до незаконного збагачення. А оскільки лабораторія повірки і експертизи працює при облгазі, а комісія з розгляду актів про порушення, яка виносить остаточне рішення, складається також з працівників цього ж облгазу, довести незаконність таких дій важко. Ось тому деколи і «малюють» споживачам незрозумілого розміру рахунки. Ще й погрожують: «Підкоряйся і плати. Не заплатиш – відріжемо газ!» А ось ще один випадок – цього разу уже у Житомирі. До будинку споживача прийшли газовики, зняли лічильник і склали акт про повірку. Наступного дня повернулись з лічильником і попросили показати акт. Сказали, що треба переписати з нього якісь цифри. На очах у здивованого споживача цей акт на місці порвали і зразу ж виписали новий, але вже акт про порушення, про втручання споживача у лічильник. Тільки чомусь газовики забули в ньому вказати, що лічильник вони десь возили цілу добу і невідомо, які маніпуляції з ним за цей час проводили… Тепер цьому споживачу виставили рахунок на кілька десятків тисяч гривень.
Я допомагаю відновити справедливість та продовжую надавати безкоштовні консультації споживачам природнього газу, яких монополісти намагаються обдурити.
– Львів’яни відгукуються про Вас як про людину, яка доводить до кінця кожну справу, за яку береться. Так було з відновленням занедбаного костелу на Персенківці. Так було і у справі з незаконним встановленням єдиного газового лічильника у багатоповерхівках.
Вдалося також зсунути з мертвої точки питання заборгованості щодо заробітної плати колишнім працівникам ЛАЗу.
– Щодо підприємства ТзОВ «ЛАЗи», яке визнали банкрутом, – окрім інших боргів, це підприємство заборгувало також своїм колишнім працівникам зарплати за період 2009-2014 рр. Тому у липні 2020 року на території цього підприємства на підставі постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проводився огляд державними виконавцями комплексу будівель та споруд ТзОВ «ЛАЗи», арештованих 5 травня 2020 року. Звичайно, розумію, що це тривалий процес, але головне, що процес стягнення зарплатних боргів таки стартував!
– Окрім активної громадської роботи, Ви ще й знаний підприємець. Ваше видавництво вже майже 30 років на ринку – Вашу чудову поліграфічну продукцію знає вся Україна. Як вплинуло оголошення пандемії на Вас, як підприємця?
– Попри те, що у багатьох країнах підприємці отримали на період пандемії грошову допомогу, український уряд, на жаль, цього не зробив. Розцінюю це також як геноцид, уже проти підприємців. Тому ми започаткували рух «Врятуємо малий бізнес від смерті» з метою відстоювання прав підприємців. Прикро, що влада не вважає своїм обов’язком захищати інтереси дрібних і середніх підприємців, незважаючи на те, що малий і середній бізнес є основним роботодавцем і сплачує немалі податки.
В Україні підприємці, на жаль, стали заручниками непродуманої політики влади у боротьбі з коронавірусом. Насамперед постраждали такі підприємці, як я, які сплачують і податки, і офіційні зарплати своїм працівникам.
– На Вашу думку, що потрібно передусім Україні та українцям, щоб наша держава стала нарешті могутньою та процвітаючою країною?
– Українці мають усвідомити, що лише разом, спільними діями ми можемо збудувати Україну. Ми – українці – маємо стати більш свідомими та суспільно відповідальними. Не можна стояти осторонь беззаконня, а свої права варто відстоювати у законний спосіб!
– А що, на Вашу думку, потрібно Львову, щоб наше місто стало комфортним не лише для туристів. Знаю, маєте чимало конструктивних зауважень до львівських урбаністів.
– Знову ж таки, громада має стати свідомою та активною. Маємо відстоювати свої права, а не мовчати. Скажімо, ну як можна так цинічно зневажати львів’ян, які годинами стоять в «корках», а потім, прибувши до місця призначення, ще й не мають де поставити своє авто, бо наша місцева львівська влада взагалі забула про таке поняття як паркінги?! Натомість Львівська влада розказує нам про необхідність розвитку велосипедних доріжок, вказуючи на досвід європейських міст. При цьому влада забуває сказати, що припаркованих автомобілів на вулицях у центральній частині європейських міст немає тільки тому, що у всіх містах Європи (і в центрі, і на периферії) побудовані підземні і надземні паркінги! І ця система автопаркінгів (часто багатоповерхових) там настільки розбудована, що кожен має змогу знайти вільне місце для свого автомобіля у будь-якій частині європейського міста. А що у нас? Автомобіль у центрі Львова неможливо запаркувати тому, що паркувальних зон не вистачає. Ще й урбаністи при реконструкції центральних вулиць розказують нам, що ми тепер будемо жити, як в Європі – на велосипеді приїжджати в центр, тому і облаштовують повсюди велосипедні доріжки. Деколи доходить до ідіотизму – коли ширина велосипедної доріжки у рази ширша за ширину доріжки для пішоходів, а пішохідна доріжка така вузька, що навіть одній людині проблематично вміститися. А якщо пішоходи йдуть назустріч одне одному, тоді як? Яскравий приклад – надто вузенька пішохідна доріжка та поряд у три рази ширша велосмуга на вулиці Коперника. І таких недолугих прикладів є чимало. Де тут здоровий глузд? Ще один наочний приклад подібних нерозумних рішень – реконструкція вулиці Пекарської, яка розпочнеться наприкінці цього літа. Бюджет ремонту вулиці протяжністю більше 1 км обійдеться платникам податків у десятки мільйонів гривень. І все це заради велосипедистів – окрема велосмуга в одну сторону, окрема велодоріжка у протилежну сторону – за рахунок того, що дорогу забирають в автомобілістів і пішоходів. Це знову порушення наших законних прав, ще й за наш, платників податку, кошт! Втім, велосипедні доріжки не вирішить повною мірою проблем щодо руху приватного і громадського транспорту у Львові. Невже урбаністи не розуміють, що всіх посадити на велосипеди не вдасться? Нам, львів’янам, не потрібно мовчати!–––
– Пане Богдане, яким є Ваше життєве кредо?
Моїм життєвим кредо є вислів: «Справедливість є, і за неї варто боротись!» Для мене це не просто слова.
– Також мені подобається вислів Вінстона Черчилля: «Наше життя як дорога з одностороннім рухом, і важливо не пропустити свій поворот, адже шляху назад вже не буде». Тож маємо гідно прожити своє життя!
– І наостанок. Про що мріє Богдан Рабешко?
– Мрію, щоб Україна невдовзі стала сильною державою, у якій би закон був один для всіх, і щоб цих законів дотримувалися всі. Мрію, щоб це побачили не лише наші діти, але щоб і ми самі ще могли цього дочекатися. Бо для країни 29 років незалежності – цілком достатній термін часу для того, щоб нарешті навести лад, досягти розквіту та стати справедливою та могутньою Україною!
Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович
Фото: Зоряна та Василь Владики